Дуже розповсюджена ситуація: після поділу промислового підприємства на окремі частини та формування земельних ділянок новими власниками виникає необхідність проїзду автотранспорту, проходу персоналу чи клієнтів компанії до будівель, що розташовані далеко від воріт комплексу. Проїзд здійснюється по території іншого підприємства. Щоб уникнути спорів та узгодити порядок вимушеного користування частиною чужої ділянки, укладається договір сервітуту на право проїзду чи проходу.
Основні умови встановлення сервітуту на проїзд по чужій ділянці
Поняття сервітуту визначено ст. 395 ЦК та ст. 98 ЗК України. За домовленістю сторін встановлюється платне або безоплатне право користування частиною чужої ділянки для задоволення певних потреб. Земельний кодекс широко тлумачить перелік потреб, від прогону худоби до прокладення комунікації та складування будівельних матеріалів.
Особливість права проїзду – потрібно встановити межі відносно вузької частини ділянки від однієї її межі до іншої. Ширина та форма ділянки повинна відповідати технічним вимогам щодо безпеки руху автотранспорту та проходу людей.
Сторони процесу встановлення сервітуту на проїзд по ділянці:
- сервітодавець – власник земельної ділянки;
- сервітуарій – зацікавлена у встановленні сервітуту приватна чи публічна особа.
Земельний сервітут встановлюється на певну частину земельної ділянки. У разі зміни власника землі або укладання договору оренди право проїзду по ділянці продовжує діяти.
Наявність права сторонніх осіб користуватись частиною території обмежує свободу сервітутодавця вільно розпоряджатись власним майном, знижує його ринкову вартість. Щоб уникнути втрат, в багатьох випадках власник землі вимагає певну плату за користування територією, чіткому встановленні умов проїзду (графік, межі, контроль доступу тощо). В деяких випадках право сервітуту встановлюється за рішенням суду.
Форма договору сервітуту. Нотаріальне посвідчення не обов’язкове. Сервітутодавець зацікавлений у письмовому укладанні договору у разі плати за проїзд, це підстава для звітної документації підприємства. Сервітуарій зацікавлений у внесенні відомостей про право сервітуту до державного Реєстру речових прав та Земельного кадастру:
- встановлені права проїзду, узгоджені всі умови, відсутні заперечення користування частиною території від представників власника землі;
- є підтвердні документи у разі здійснення оплати за право проїзду;
Обидві сторони зацікавлені у наявності чітко визначеного плану та меж ділянки, якою можна користуватися.
Як визначити частину земельної ділянки, на яку розповсюджується сервітут на право проїзду
Внесення даних до Земельного кадастру та Реєстру здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою для встановлення сервітуту. Завдання документу – визначити конкретні межі частини земельної ділянки, по якій буде здійснюватися проїзд.
Технічна документація виготовляється виключно землевпорядником, який має сертифікат та зареєстрований у Реєстрі Держгеокадастру. Землевпорядник має відповідну підготовку, технологічне обладнання, КЕП, доступ до бази ДЗК.
Радимо звертатися до землевпорядників з досвідом, це унеможливлює ризик помилок та майбутніх спорів сторін.
Сукупність умов для створення землевпорядником технічної документації:
- земельна ділянка сервітутодавця сформована, має кадастровий номер, зареєстрована в ДЗК;
- сторони узгодили план ділянки із позначенням меж, на яку буде розповсюджуватись право сервітуту;
- землевпорядник має доступ до території для проведення геодезичних вимірювань розрахунку координат та встановлення меж;
- технічна документація погоджується обома сторонами майбутнього договору земельного сервітуту з правом проїзду.
На підставі технічної документації представники Держгеокадастру вносять відомості про сервітут до Земельного кадастру. Сервітуарій реєструє своє речове право у держреєстрі.
