Технічна документація із землеустрою

5/5 - (110 оцінили)

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту – одна із видів документацій із землеустрою, що розробляється з метою встановлення на місцевості меж частин земельних ділянок, що передаються в суборенду або частин ділянок на які встановлюються земельні сервітути.

Деталі про технічну документацію із землеустрою

Ця технічна документація із землеустрою може розроблятись виключно на сформовані земельні ділянки, відомості про які внесено в Державний земельний кадастр.

Також, варто зазначити, що документація не розробляється на земельні ділянки у випадках, якщо в суборенду передається уся земельна ділянка, або на всю ділянку встановлюється сервітут. В таких випадках право суборенди чи сервітут на всю територію ділянки підлягають просто реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту не передбачає формування земельної ділянки, на її основі не можна зареєструвати в ДЗК земельну ділянку, чи внести виправлення / зміни у відомості про земельну ділянку в ДЗК.

Зміст Технічної документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту встановлено статтею 55-1 Закону України «Про землеустрій», а статтею 186 Земельного кодексу України встановлено, що заборонено вимагати документи, що не входять до складу документації, що визначено Законом України «Про землеустрій».

Ким погоджується та затверджується технічна документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту

Відповідно до статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, – за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту.